1. Виникнення WWW.
Найбільш значною подією в історії Internet стала розробка служби World Wide Web (скорочено WWW). Автори WWW – дослідники Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (European Particle Physics Laboratory, GERN) у Женеві, фізики Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо. Вчені вирішили створити таку систему, котра дозволила б усім фізикам Європи обмінюватися через Internet результатами досліджень у вигляді ілюстрованого тексту, що включає зсилання на інші публікації. Зараз WWW є службою Internet, що найбільш динамічно розвивається. Цей формат дозволяє розміщувати в одному документі текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію.
В 1989 році Тім Бернерс - Лі із Женевської лабораторії практичної фізики (GERN) запропонував систему, що базується на принципі гіпермедіа.
В 1991 році система була практично реалізована й отримала назву World Wide Web. Дослівно ця назва перекладається як “Павутиння , шириною на весь світ”, але її як правило називають Всесвітнім павутинням, або Web - ситемою, або WWW.
2. Гіпертекст.
Для пропозиції своїх ресурсів досить великій аудіторії користувачів мережа Web спирається на такі механізми:
Єдина система найменувань, за якими ресурси можуть бути знайдені в мережі, основана на так званих адресах URL (Uniform Resource Locator - уніфікований показник інформаційного ресурсу);
Протокол для організації доступу до іменованих ресурсів за допомогою мережі, в якості якого виступає протокол НТТР (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертекстових файлів);
Гіпертекст, який полегшує навігацію по ресурсах, для створення якого використовується мова HTML (HyperText Markup Language - мова розмітки гіпертексту).
3. Пошук інформації.
У Мережі пошук забезпечують спеціальні пошукові служби. Уміння користуватися ними, власне кажучи, і складає уміння користуватися Internet. Усі пошукові системи Internet засновані на гіперпосиланнях. Звертаючись до пошукової служби, ми формулюємо запит, у якому формально описуємо те, що хочемо знайти. Провівши потрібні операції, служба формує Web-документ, що складається з гіперпосилань, що ведуть до ресурсів Internet, які відповідають нашому запиту. Яким з цих гіперпосилань ми скористаємося - справа наша.
Пошукові каталоги схожі на предметні каталоги суспільних бібліотек. На початковій сторінці пошукового каталогу ми обираємо тему, яка нас цікавить, далі у рамках теми обираємо категорію, потім підкатегорію, і так далі, поки не отримаємо конкретний список Web-ресурсів, рекомендованих для перегляду. Найбільшим пошуковим каталогом світу сьогодні вважається пошукова система Yahoo! (www.yahoo.com) Вона надає приблизно 1 млн. посилань до ресурсів Internet, тобто охоплює тисячну частину всього Web-простору.
Коли розмір World Wide Web збільшився від декількох десятків сайтів до сотень мільйонів, стало зрозуміло, що людина не в змозі самостійно переглядати таку кількість сайтів, тим більше знаходити нові. Тому почалися розробки програм, що здатні подорожувати по Web-вузлах Internet, переглядати Web-сторінки і копіювати їхній зміст на центральний сервер пошукової системи. Такі програми називають “черв’яками”, “павуками”, “пошуковими роботами” (скорочено “ботами”), “пошуковими машинами”, “краулерами” і т.п. Різноманіття назв зв’язане з тим, що кожна пошукова система створює свою власну, неповторну програму і дає їй своє ім’я, що згодом стає загальним.
Російські та українські пошукові системи
МЕТА http://www.meta.ua
Aport http://www.aport.ru
Rambler http://www.rambler.ru
Яndex http://www.yandex.ru
Найбільш значною подією в історії Internet стала розробка служби World Wide Web (скорочено WWW). Автори WWW – дослідники Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (European Particle Physics Laboratory, GERN) у Женеві, фізики Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо. Вчені вирішили створити таку систему, котра дозволила б усім фізикам Європи обмінюватися через Internet результатами досліджень у вигляді ілюстрованого тексту, що включає зсилання на інші публікації. Зараз WWW є службою Internet, що найбільш динамічно розвивається. Цей формат дозволяє розміщувати в одному документі текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію.
В 1989 році Тім Бернерс - Лі із Женевської лабораторії практичної фізики (GERN) запропонував систему, що базується на принципі гіпермедіа.
В 1991 році система була практично реалізована й отримала назву World Wide Web. Дослівно ця назва перекладається як “Павутиння , шириною на весь світ”, але її як правило називають Всесвітнім павутинням, або Web - ситемою, або WWW.
2. Гіпертекст.
Для пропозиції своїх ресурсів досить великій аудіторії користувачів мережа Web спирається на такі механізми:
Єдина система найменувань, за якими ресурси можуть бути знайдені в мережі, основана на так званих адресах URL (Uniform Resource Locator - уніфікований показник інформаційного ресурсу);
Протокол для організації доступу до іменованих ресурсів за допомогою мережі, в якості якого виступає протокол НТТР (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертекстових файлів);
Гіпертекст, який полегшує навігацію по ресурсах, для створення якого використовується мова HTML (HyperText Markup Language - мова розмітки гіпертексту).
3. Пошук інформації.
У Мережі пошук забезпечують спеціальні пошукові служби. Уміння користуватися ними, власне кажучи, і складає уміння користуватися Internet. Усі пошукові системи Internet засновані на гіперпосиланнях. Звертаючись до пошукової служби, ми формулюємо запит, у якому формально описуємо те, що хочемо знайти. Провівши потрібні операції, служба формує Web-документ, що складається з гіперпосилань, що ведуть до ресурсів Internet, які відповідають нашому запиту. Яким з цих гіперпосилань ми скористаємося - справа наша.
Пошукові каталоги схожі на предметні каталоги суспільних бібліотек. На початковій сторінці пошукового каталогу ми обираємо тему, яка нас цікавить, далі у рамках теми обираємо категорію, потім підкатегорію, і так далі, поки не отримаємо конкретний список Web-ресурсів, рекомендованих для перегляду. Найбільшим пошуковим каталогом світу сьогодні вважається пошукова система Yahoo! (www.yahoo.com) Вона надає приблизно 1 млн. посилань до ресурсів Internet, тобто охоплює тисячну частину всього Web-простору.
Коли розмір World Wide Web збільшився від декількох десятків сайтів до сотень мільйонів, стало зрозуміло, що людина не в змозі самостійно переглядати таку кількість сайтів, тим більше знаходити нові. Тому почалися розробки програм, що здатні подорожувати по Web-вузлах Internet, переглядати Web-сторінки і копіювати їхній зміст на центральний сервер пошукової системи. Такі програми називають “черв’яками”, “павуками”, “пошуковими роботами” (скорочено “ботами”), “пошуковими машинами”, “краулерами” і т.п. Різноманіття назв зв’язане з тим, що кожна пошукова система створює свою власну, неповторну програму і дає їй своє ім’я, що згодом стає загальним.
Російські та українські пошукові системи
МЕТА http://www.meta.ua
Aport http://www.aport.ru
Rambler http://www.rambler.ru
Яndex http://www.yandex.ru
Комментариев нет:
Отправить комментарий