У
1957 роцi в США було створене Агентство перспективних розробок (ARPA). Одна з проблем, над якою працювало
агенство, полягала в тому, що було необхiдно об’єднати роботу дослiдницьких
установ, якi були розкиданi по територiї США. Необхiдна була чiтка, налагоджена система, яка б
дозволяла рiзним дослiдницьким центрам координувати свою роботу, обмiнюватись
iнформацiєю за принципом «кожний з кожним».
Працювати ж ця система мала таким чином, щоб вихiд з ладу одного вузла цiєї мережi
жодним чином не вплинув
на роботу iнших. Що ж потрiбно було об’єднати в цю мережу? Очевидно, комп’ютери
як мозковий центр будь-якої
дослiдницької лабораторiї.
У сiчнi 1969 року вперше на декiлька хвилин було
запущено систему, яка зв’язала мiж собою чотири комп’ютери в рiзних кінцях США. А
вже через рiк нова iнформацiйна система розпочала роботу. Природно,
що її назвали Arpanet. У 1973 роцi через Arpanet
вперше «поспiлкувалися» комп’ютери рiзних країн. Мережа стала мiжнародною. Коли в
мережу приєдналися вже тисячi комп’ютерiв, стало очевидним, що необхiдно
повнiстю переробити механiзм доступу до Arpanet. Такий механізм було введено в
1983 роцi. Це був протокол зв’язку TCP/IP (Transmission Control Protocol /
Internet Protocol). У тому ж році вiдбувся розподiл мережi Arpanet на частини, одна з
яких вiддiлилась як наукова мережа NSFNet. Саме на її базi утворилась мережа Інтернет.
У 1995 роцi розпочався справжнiй бум Інтернету. А 14 квiтня 1998 року вiдбувся
святковий «запуск» нової мережi, яку назвали Інтерне
Комментариев нет:
Отправить комментарий